Коли говориться, що суспільство має спільні елементи культури, мається на увазі та обставина, що спільна культура - це ознака не стільки суспільства, скільки етносу (пригадайте, наприклад, Індію).
Соціально-демографічна структура суспільства. Результат накладення демографічних структур на соціальні.
Спеціальні соціологічні теорії – області соціологічного знання, котрі мають своїм предметом дослідження відносно самостійні і специфічні підсистеми суспільного цілого (етносоціологія, соціологія молоді, міста тощо), відносини і окремі сфери життєдіяльності (соціологія праці, побуту, соціальна психологія тощо), інститути (соціологія громадської думки, соціологія сім’ї, освіти тощо), процеси (соціологія організації, конфліктологія тощо) – тобто галузеві знання.
Суспільство – дуже складне й багатогранне в структурному плані явище. Соціологія вивчає соціальну сферу життя суспільства – область соціальних відносин як відносин між більш чи менш широкими спільнотами людей та самим людьми, що є частинами тих спільнот.
Це цикл. Два типи еволюції – проста і складна. Проста – кількісна інтеграція елементів, а за складної відбуваються певні перетворення.
Суспільство має певні ознаки. Виділяється чотири сфери життя суспільства: політична, економічна, соціальна і духовна.
В рамках кожної спільноти суб’єктом громадської думки може виступати як уся спільнота у цілому, так і будь-які її частини, незалежно від змісту суджень, а також того, чи утворює частина меншість чи більшість.
Специфіка формування громадської думки. Громадська думка – це стан масової свідомості, що містить як приховане, так і явне ставлення різних соціальних спільнот до проблем, подій та фактів дійсності.
Основна категорія соціології – це спільнота. Позаяк в спільності наявні усі відносини, властиві і індивіду, і суспільству. Соціальна спільнота – це не проста Суспільство сума індивідів і не будь-яка група людей, а більш чи менш усталене соціальне утворення, суб’єкти якого об’єднані спільним інтересом і знаходяться у взаємодії між собою.
Як цілісність С. є предметом не лише соціальної філософії, а й історії та соціології. Проте, на відміну від історії, що розглядає С. переважно в діахронічному зрізі, та соціології, яка зосереджує увагу на синхронічному зрізі, філософія визначає поєднання цих зрізів при вивченні С. як цілого. Крім того, історія, соціологія та інші суспільні науки прагнуть пізнати С. як протиставлений суб'єктові об'єкт, фрагмент об'єктивної дійсності, елімінувавши суб'єктивні чинники, тоді як соціальна філософія вивчає світ С. крізь призму його зв'язку й взаємовідносин з людиною — як основу і спосіб її буття і водночас як її власне породження.
Її основними елементами є виробництво, розподіл, обмін і споживання. Вона дає необхідні кошти для розвитку всіх інших сфер.
Більшість членів цих груп були родичами за одруженням. Дійсно, сім’я - майже єдина визначена соціальна інституція в таких суспільствах. Сім’я там виконує багато функцій, які в інших суспільствах звичайно виконують інші спеціалізовані інституції, такі наприклад як виробництво засобів до життя, освіта, захист.
— рольовий характер взаємодії (очікування та поведінка людей зумовлюються їх суспільним статусом і соціальними функціями);
Цей процес соціокультуральної еволюції не є «законом» який є справедливим по відношенню до кожного суспільства. Деякі суспільства еволюціонували швидше і далі ніж інші; деякі - застигли на якомусь рівні; деякі дезінтегрували І зникли; кожне суспільство змінювалось шляхом, притаманним тільки йому.